29 серпня 2016 року в приміщенні Державного агентства України з управління зоною відчуження відбулося засідання міжвідомчої робочої групи з розробки проекту  Стратегії подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та відродження територій, що зазнали радіоактивного забруднення. На  засіданні було представлено та обговорено проект Стратегії.

Проект

Стратегія подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та відродження територій, що зазнали радіоактивного забруднення

 

1. Проблема, яка потребує розв'язання

 

Аварія на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року призвела до широкомасштабного радіоактивного забруднення довкілля. Із зони навколо ЧАЕС у 1986 р. було евакуйовано більше 116 тис. осіб, в т.ч. в межах України більше 91 тис. осіб.

 

Закони України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного  забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» і «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якими в лютому 1991 р. були встановлені, зокрема, критерії віднесення територій до зон радіоактивного забруднення, обмеження господарської діяльності в цих зонах, а також критерії віднесення осіб до різних категорій постраждалих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначена система пільг і компенсацій для постраждалих, містили ряд внутрішніх суперечностей, радіологічно- і соціально- необґрунтованих положень і норм, а вартість їх реалізації перевищувала економічну спроможність України. Численні зміни і доповнення до зазначених законів носили, переважно, фрагментарний і популістський характер і не вирішили закладених в них базових суперечностей.

Зазначеними законами було введено чотири зони радіоактивного забруднення: зона відчуження, зона безумовного (обов’язкового) відселення, зона гарантованого добровільного відселення, зона посиленого радіоекологічного контролю.

Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення був затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 р. «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію Законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і не переглядався, незважаючи на істотне поліпшення радіологічної ситуації на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

З часом вартість соціальної компоненти реалізації чорнобильських законів зростала, витісняючи з фінансованого простору реалізації питання екологічного оздоровлення та реабілітації територій і зменшення доз опромінення населення, зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС і перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, поводження з радіоактивними відходами, які фінансувалися за залишковим принципом і вирішувалися в умовах хронічного недофінансування, див. Табл.

 

Таблиця. Фактичні видатки зведеного бюджету у 2015 р. на здійснення заходів з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та соціального захисту населення, тис. грн.

 

Всього видатків

11 166 175,7

Видатки, пов’язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, в т.ч.

1 845 911,2

Радіологічний захист населення та екологічне оздоровлення території, що зазнала радіоактивного забруднення

2 014,1

Наукове забезпечення робіт та інформаційні системи щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи

3 468,7

Виконання робіт у сфері поводження з радіоактивними відходами неядерного циклу, будівництво комплексу "Вектор" та експлуатація його об'єктів

67 225,4

Підтримка екологічно безпечного стану у зонах відчуження і безумовного (обов'язкового) відселення

242 284,2

Підтримка у безпечному стані енергоблоків та об'єкта "Укриття" та заходи щодо підготовки до зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС

929 118,8

Внески України до Чорнобильського фонду "Укриття" та до рахунку ядерної безпеки ЄБРР

601 800, 0

Видатки на соціальний захист та пенсійне забезпечення, в т.ч.

9 320 264,5

Здійснення заходів щодо надання соціальної та психологічної допомоги центрами соціально-психологічної допомоги

5 619,1

Комплексне медико-санітарне забезпечення та лікування онкологічних захворювань із застосуванням високовартісних медичних технологій громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

60 338,1

Пільги на медичне обслуговування громадянам, які постраждали внвслідок Чорнобильської катастрофи

107 863,5

Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

1 736 912,0

Пенсійний фонд

7 409 531,8

 

Обмеження господарської діяльності на територіях радіоактивного забруднення, де проживало населення, які значною мірою були радіологічно-необґрунтованими, нанесли величезну шкоду економіці цих регіонів. Фактично економіка цих регіонів була зруйнована необґрунтованими державними рішеннями.

Соціально-економічна політика подолання наслідків аварії обмежена переважно наданням соціальної допомоги постраждалому населенню, що негативно вплинуло на його залученість до активної життєдіяльності та призвело до формування песимістичних життєвих орієнтацій.

Ситуація з можливістю реалізації чорнобильських законів істотно змінилася з прийняттям закону від 28 грудня 2014 р. № 76-VIII, яким скасовувалася зона посиленого радіоекологічного контролю і ряд пільг, а також надавалося Кабінету Міністрів України право визначати порядок і розміри надання пільг і компенсацій. Однак існуючі внутрішні суперечності зазначених законів повністю усунуті не були.

Незважаючи на те, що зазначеним законом також запроваджений новий принципово здійсненний механізм перегляду меж зон радіоактивного забруднення (на відміну від попереднього, який був запроваджений з метою блокування будь-яких змін до цього переліку), такий перегляд у даний час унеможливлюється відсутністю фінансування, а відповідно і даних, дозиметричних паспортизацій населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення. Остання дозиметрична паспортизація виконувалася у 2011-2012 роках.

Зона відчуження і зона безумовного (обов’язкового) відселення (далі - зона відчуження) є частиною території, що зазнала найбільшого радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, з особливою формою управління, землі якої виведені з господарського обігу і відмежовуються від суміжної території.

На території зони відчуження розміщені радіаційно-ядерні об’єкти (зруйнований аварією 4й енергоблок, сховища відпрацьованого ядерного палива Чорнобильської АЕС, пункти захоронення та тимчасової локалізації радіоактивних відходів, утворені при ліквідації аварії, діючі та законсервовані сховища радіоактивних відходів та ін.), система радіаційно-екологічного контролю та моніторингу, об’єкти інфраструктури. Радіаційна небезпека на території ЗВ обумовлена існуючим забрудненням довкілля радіонуклідами (продуктами поділу та трансуранами, в т.ч. диспергованими фрагментами ядерного палива), а також можливим надходженням радіонуклідів у довкілля при функціонуванні радіаційно-ядерних об’єктів.

Земельні, водні та лісові ресурси зони відчуження, які виконують функцію природного бар’єра на шляху поширення радіоактивного забруднення за її межі, потребують постійного контролю, обслуговування і використання з дотриманням вимог радіаційної безпеки.

Екологічна небезпека в зоні відчуження зумовлена не лише наявністю ядерно- та радіаційно-небезпечних об’єктів і загрозою поширення радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи на значну територію, а і можливістю виникнення таких катастрофічних явищ, як лісові пожежі, неконтрольоване підтоплення та осушення ґрунтів, епіфітотії та епізоотії, інших негативних процесів у навколишньому природному середовищі. Природні угіддя складають біля 85% території зони відчуження й ефективне управління цією територією неможливе без знання і врахування загально-екологічних законів її функціонування. Принаймні 30-50% природних угідь є цінними у природоохоронному або у науковому сенсі і підлягають охоронному режиму заповідання.

У той же час зона відчуження є осередком національних духовних і культурних цінностей, у якому зберігаються об’єкти культурної спадщини.

Територія зони відчуження (близько 2600 кв. км) повністю виведена з фонду земельних ресурсів України, як непридатна для проживання і господарської діяльності. Експлуатація елементів інфраструктури зони відчуження проводиться вахтовим методом з проживанням персоналу в м. Чорнобиль.

Зона відчуження межує на півночі з Республікою Білорусь (Поліський радіоекологічний заповідник); на півдні та сході з Поліським та Іванківським районами Київської області; на заході – Народицьким районом Житомирської області.

 

Основною проблемою на розв’язання якої спрямована Стратегія подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та відродження територій, що зазнали радіоактивного забруднення (далі – Стратегія) є відсутність довгострокового інтегрованого підходу держави до забезпечення радіологічного захисту та безпеки, повернення життя на чорнобильських територіях до нормальних умов та переходу до сталого розвитку.

 

Головною метою Стратегії є забезпечення радіологічного захисту та безпеки[1] нинішнього та прийдешніх поколінь, повернення життя на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення (далі – чорнобильські території) до нормальних умов та перехід до сталого розвитку.

 

Нормальні умови життєдіяльності – умови, за яких немає необхідності запроваджувати захисні заходи і обмеження діяльності за радіаційним чинником, які можуть порушити звичну життєдіяльність. При цьому можуть зберігатися деякі соціально прийнятні обмеження.

 

Стратегія спирається на твердо встановлені факти:

1. Радіаційний стан середовища і фактори дозоутворення людини ретельно досліджені на всіх Чорнобильських територіях. Результати таких досліджень забезпечують надійну основу прогнозу дозоутворення на найближче і віддалене майбутнє.

2. На всіх чорнобильських територіях відбулося істотне поліпшення радіологічної ситуації внаслідок природних процесів та вжитих контрзаходів.

3. На більшій частині чорнобильських територій проживання і господарська діяльність не потребують обмежень за радіаційним чинником.

4. Територія ближньої зони навколо Чорнобильської АЕС (т. зв. 10-км зона) забруднена до високих рівнів трансурановими радіонуклідами з періодами напіврозпаду тисячі років. Ця територія з міркувань безпеки не може бути повернена для проживання населення в майбутньому в оглядовій перспективі (практично ніколи).

5. На порівняно невеликій частині території (25-30 населених пунктів) дози опромінення населення перевищують 1 мЗв. На цих територіях мають здійснюватися захисні заходи згідно з чинними законами. На цих територіях з 2009 р. захисні заходи не фінансується і не здійснюються.

 

Стратегія враховує положення і стан реалізації чинних концептуальних документів:

Основні засади (стратегія) державної екологічної політики України на період до 2020 року, затверджено Законом України від 21 грудня 2010 року № 2818-VI;

Концепції реалізації державної політики у сфері розвитку діяльності в окремих зонах радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 липня 2012 р. № 535-р;

Стратегії поводження з радіоактивними відходами в Україні, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2009 р. № 990-р,

а також висновки і рекомендації профільних міжнародних організацій, представлених у звітах:

Гуманітарні наслідки аварії на ЧАЕС. Стратегія відродження (ПРООН, ЮНІСЕФ, Управління ООН з гуманітарних справ, ВООЗ, 2002);

Наследие Чернобыля: Медицинские, экологические и социально-экономические последствия и рекомендации правительствам Беларуси, Российской Федерации и Украины. Чернобыльский Форум: 2003–2005.

 

2. Шляхи і способи розв'язання проблеми

Населені чорнобильські території є такими, що повернулись до нормальних умов життя та в них забезпечені радіологічні умови для подальшого сталого розвитку якщо доведено, що подальше застосування захисних та відновлювальних заходів в умовах існуючої ситуації опромінення на чорнобильських територіях не є обґрунтованим.

У відповідності до рекомендацій Міжнародної комісії з радіологічного захисту (МКРЗ) та вимог директиви 2013/59/Euratom, ситуації опромінення людини (exposure situations) класифікуються наступним чином:

-         планова ситуація опромінення (planned exposure situation) це ситуація опромінення, яка пов’язана з практичною діяльністю, а саме: (a) плановим використанням джерела іонізуючого випромінювання; або (b) практичною діяльністю, що змінює шляхи опромінення; та яка призводить до поточного чи потенційного опромінення. Планові ситуації опромінення можуть включати як поточне, так і потенційне опромінення;

-         існуюча ситуація опромінення (existing exposure situation) це ситуація опромінення, яка вже існує в той момент, коли повинно бути прийнято рішення про її контроль, і яка не вимагає або вже не вимагає застосування термінових заходів;

-         надзвичайна ситуація опромінення (emergency exposure situation) – ***

Основна мета Стратегії досягається шляхом досягнення таких стратегічних цілей та виконання пов’язаних з ними завдань:

Ціль 1. Відродження чорнобильських територій шляхом здійснення обґрунтованих та оптимізованих заходів в інтересах безпеки та захисту людини та повернення до нормальних умов та сталого розвитку.

Досягнення цієї цілі повинно базуватись на принципах та вимогах до радіологічного захисту в умовах існуючої ситуації опромінення, викладених в рекомендаціях МКРЗ, Міжнародних стандартах безпеки і директиві 2013/59/Euratom: 

(а) Будь-яка діяльності, яка здійснюється на чорнобильських територіях в інтересах захисту та безпека, повернення до нормальних умов та сталого розвитку повинна бути обґрунтована: не може бути дозволена жодна діяльність чи захисний захід, пов'язані, чи потенційно пов’язані, з опроміненням нинішнього чи прийдешніх поколінь, якщо кінцева вигода від такої діяльності чи захисного заходу, не перевищує заподіяної нею шкоди.

(б) Захисту та безпека повинні бути оптимізовані: система захисних заходів повинна бути такою, щоб величина доз опромінення осіб з населення та персоналу, кількість осіб, які опромінюються, та ймовірність опромінення осіб що мешкають чи працюють на чорнобильських територіях повинні бути найнижчими з тих, що їх можна практично досягти, враховуючи економічні і соціальні фактори. Пріоритет повинен надаватись територіям та населеним пунктам з найбільшими рівнями опромінення населення.

(в) Індивідуальні радіологічні ризики повинні бути обмежені: система захисних заходів повинна бути такою, щоб:

(i) величина річної ефективної дози опромінення осіб з населення (репрезентативної людини) за рахунок радіонуклідів чорнобильського походження не перевищувала референтний рівень 1 мЗв, що повинен буди встановлений в законодавстві України для умов існуючої ситуації опромінення на чорнобильських територіях;

(ii) величина річної ефективної дози осіб з персоналу, які допущені до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання, не повинна перевищувати ліміти дози встановлені законодавством України для практичної діяльності (в рамках планових ситуацій опромінення).  

Референтний рівень в існуючий ситуації опромінення це рівень ефективної чи еквівалентної дози, або питомої активності, який використовується в якості параметра оптимізації захисту та безпеки, є верхньою границею для визначення прийнятних варіантів захисних та відновлювальних заходів, вище якої опромінення є неприйнятним, а нижче якої оптимізація захисту та безпеки повинна продовжуватись.

Захисту та безпека на чорнобильських територій повинні забезпечуватись у відповідності до ранжируваного підходу (graded approach), коли строгість заходів контролю і застосовуваних умов відповідає, наскільки це практично можливо, ймовірності та можливим наслідків втрати контролю, а також рівню ризику, пов'язаного з цим.

Завданнями цієї цілі є:

Протягом 2017 - 2020 рр.:

Здійснення державної дозиметричної паспортизації населених пунктів на чорнобильських територіях.

Розробка нової частини Норм радіаційної безпеки України, що імплементує рекомендації МКРЗ, вимоги Міжнародних стандартів безпеки і директиви Євратом 2013/59/Euratom щодо регулювання безпеки та захисту людини у існуючих ситуаціях опромінення. Внесення відповідних змін до законодавства України.

Підготовка детального аналізу та пропозицій щодо вдосконалення існуючої системи забезпечення захисту та безпеки на чорнобильських територіях, повернення життя до нормальних умов та переходу до сталого розвитку. На основі результатів такої роботи:

-         Перегляд та скасування необґрунтованих обмежень на діяльність людини та соціально-економічний розвиток чорнобильських територій за межами зони відчуження. Перегляд та скасування застарілої системи зонування, що базується на щільності радіонуклідного забруднення ґрунту чорнобильських територій, а не на виключно дозах опромінення людини.

-         Створення державного механізму планування, розгляду та прийняття рішень щодо здійснення  діяльності, яка здійснюється на чорнобильських територіях в інтересах безпеки, повернення до нормальних умов та сталого розвитку. Прийняття таких рішень повинно здійснюватися на основі аналізу безпеки, аналізу відповідності вимогам санітарного законодавства та аналізу пливу на навколишнє середовище.

-         Створення загальнодержавної програми використання чорнобильських територій (в тому числі – в межах зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення.

-         Здійснення заходів в інтересах захисту та безпеки та повернення до нормальних умов та сталого розвитку.

Першочергове фінансування контрзаходів в тих населених пунктах, де паспортна річна ефективна доза опромінення осіб з населення перевищує 1 мЗв[2].

Протягом усього часу, що потрібен для досягнення основної мети стратегії:

Здійснення природоохоронних заходів на чорнобильських територіях.

Здійснення контролю доступу до територій, що визнані небезпечними для людини.

Створення умов для безпечного та ефективного використання чорнобильських територій, в тому числі - зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення в інтересах економіки України. Наприклад: залучення інвестицій для реалізації проектів з енергоефективності, техніко-економічне обґрунтування та аналіз безпеки проектів розміщення у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення об'єктів альтернативної енергетики, використання паливної деревини, та інше.

Інформаційне забезпечення державної політики щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, відродження територій, що зазнали радіоактивного забруднення, повернення їх до нормальних умов та переходу до сталого розвитку.

Залучення зацікавлених сторін[3] до обговорення заходів в інтересах захисту та безпеки та повернення до нормальних умов та сталого розвитку .

Забезпечення державного фінансування діяльності, яка здійснюється в інтересах захисту та безпеки, повернення до нормальних умов та сталого розвитку.

Виконання НДР та ОКР, що спрямовані на забезпечення захисту та безпеки на чорнобильських територіях, повернення життя до нормальних умов та переходу до сталого розвитку.

 

Ціль 2. Мотивація місцевих органів виконавчої влади до здійснення заходів щодо поліпшення радіологічної ситуації, економічного та соціального розвитку територій, що зазнали радіоактивного забруднення, підтримку соціальної активності відповідних територіальних громад.

Досягнення цієї цілі передбачає виконання таких завдань:

ефективна реалізація державної регіональної політики

забезпечення виконання завдань соціально-економічного розвитку, визначених у відповідних регіональних стратегіях розвитку;

постійний моніторинг радіаційної ситуації та соціально-економічних проблем територій і надання на його основі пропозицій регіональним державним органам для виконання та/або коригування діючих регіональних стратегій розвитку та для підготовки нових;

поліпшення радіологічного стану

передбачення щорічного обов’язкового показника якості коригуючого коефіцієнта фінансових нормативів бюджетної забезпеченості (стаття 95 Бюджетного кодексу України) у разі проведення на відповідній території інноваційних проектів соціально-економічного розвитку, головною/істотною умовою яких є поліпшення радіологічної ситуації на даній території;

підвищення рівня інноваційної та інвестиційної спроможності територій, про які йдеться

удосконалення місцевої інвестиційно-інноваційної інфраструктури, зокрема створення наукових, технологічних та індустріальних парків, а також надання правової, кадрової та інформаційної підтримки інноваційної діяльності;

формування позитивного іміджу та сприятливого інвестиційного клімату;

розвиток науково-інноваційного співробітництва державного та недержавного сектору науки, вищих навчальних закладів і наукових установ з реальним сектором економіки;

розвиток інноваційної культури шляхом популяризації впровадження наукової, винахідницької та інноваційної діяльності;

створення цілісної системи освіти з урахуванням кадрового забезпечення інноваційної діяльності;

підвищення ефективності дії механізму стандартизації та сертифікації продукції, захисту прав інтелектуальної власності, забезпечення досягнення високих стандартів якості, безпеки, екологічності продукції;

стимулювання промисловців до запровадження новітніх технологій та інновацій;

створення системи моніторингу стану реалізації інвестиційних проектів, у тому числі в рамках державно-приватного партнерства, та здійснення контролю за їх реалізацією;

віднайдення потенціалу для задіяння механізму державного замовлення для стратегічно важливих для держави підприємств, налагодження виробництва окремих видів продукції відповідно до потреб внутрішнього ринку;

задіяння механізму банківського кредитування проектів місцевого розвитку — іпотечного кредитування, відкриття кредитних ліній, надання пільгових середньострокових та довгострокових кредитів, створення на територіях ринку цінних паперів, розміщення облігацій місцевих позик та реалізація за рахунок залучених коштів проектів місцевого та регіонального розвитку;

розвиток підприємницького середовища та соціальної активності

розвиток соціального партнерства та соціальної відповідальності всіх суб’єктів на території у контексті забезпечення розвитку інтелектуального потенціалу та нагромадження людського капіталу;

забезпечення підтримки та розвитку інтелектуального і творчого потенціалу через систему освіти та навчання протягом життя;

розвиток соціального підприємництва;

розвиток державно-приватного партнерства шляхом посилення взаємодії в системі «органи місцевого самоврядування - бізнес - територіальна громада»;

утворення консультаційних центрів з питань державно-приватного партнерства на місцевому рівні;

створення умов для розвитку ефективного конкурентного середовища на місцевих товарних ринках, у тому числі шляхом сприяння розвитку ринкової інфраструктури таких ринків, зниження бар’єрів та стимулювання вступу на товарні ринки нових виробників, підвищення ефективності державного регулювання монополізованих товарних ринків, мінімізації негативного впливу на економічну конкуренцію, що виникає внаслідок антиконкурентних дій органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

розвиток сільського господарства та ринку праці;

диверсифікація сільськогосподарського виробництва, розвиток альтернативних видів економічної діяльності у сільській місцевості, раціоналізація структури сільськогосподарського виробництва для підвищення його доданої вартості;

стимулювання зайнятості населення в сільській місцевості поза сферою сільськогосподарського виробництва, включаючи розвиток аграрного бізнесу, «зеленого» туризму, народних ремесел і промислів, підприємств сфери послуг, збору та переробки дикорослих ягід і грибів з дотриманням вимог радіологічної безпеки тощо;

пріоритетний розвиток сфери сільської соціальної інженерної інфраструктури;

розвиток інформаційного та культурного середовища

підвищення рівня обізнаності населення щодо цінностей територій і залучення населення до управління ними;

надання можливості доступу через Інтернет до унікальних місць, культурної та природної спадщини територій, що зазнали радіоактивного забруднення;

залучення інвестицій у створення електронних каталогів музейних експонатів, пам’яток історії, мистецтва, архітектури, археології;

створення умов для збереження самобутньої народної культури, звичаїв, традицій, обрядів, у тому числі національних меншин;

застосування об’єктів культурної спадщини для провадження туристичної діяльності.

 

Ціль 3. Захист нинішнього та прийдешніх поколінь, безпечне поводження з радіоактивними матеріалами чорнобильського походження. Посилення незалежності України у сфері поводження з відпрацьованим ядерним паливом вітчизняних атомних електростанцій та високоактивними радіоактивними відходами. 

У відповідності до рекомендацій МКРЗ, вимог Міжнародних стандартів безпеки і директиви 2013/59/Euratom, люди та навколишнє середовище, зараз та в майбутньому повинні були захищені від радіологічних ризиків, що пов’язані з радіонуклідів чорнобильського походження. Поводження з радіоактивними матеріалами та відходами чорнобильського походження повинно бути таким, що не створює невиправданих проблем для прийдешніх поколінь. Система захисних заходів від потенційне опромінення нинішнього та прийдешніх поколінь повинна відповідати вимогам Норм радіаційної безпеки України.

Безпека при поводженні з РАВ, які утворились внаслідок ЧК і які знаходяться в зоні відчуження та поза її межами, досягається шляхом їх захоронення у відповідних існуючих сховищах, або їх тимчасове зберігання до того часу, поки такі сховища будуть створені. 

Завданнями у цієї цілі є:

Забезпечення безпечній експлуатації існуючих сховищ (ПЗРВ, ПТЛРВ, СОПСТРВ, сховища твердих та рідких РАВ на ЧАЕС, ПЗВД та ПуСО);

Виконання НДР та ОКР що спрямовані на забезпечення безпечного поводження з радіоактивними матеріалами чорнобильського походження;

Протягом 2017 р.:

Завершення виконання Загальнодержавної цільової екологічної програми поводження з радіоактивними відходами (2008-2017) та її актуалізація на наступні періоди;

Завершення виконання Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему[4] (2009-2012) та її актуалізація на період до досягнення остаточної мети;

Запровадження фонду поводження з радіоактивними матеріалами чорнобильського походження. Фонд має бути довгостроковим накопичувальним з щорічним фінансування за рахунок бюджету України, та коштів

Протягом 2017-2026 рр.:

Внесення змін до законодавства України та здійснення відповідних організаційно-технічних заходів, що спрямовані на захист нинішнього та прийдешніх поколінь та безпечне поводження з радіоактивними матеріалами чорнобильського походження, що містять значущі кількості довгоживучими радіонуклідами трансуранового ряду: об’єкт “Укриття”, територія ближньої зони ЧАЕС, комплекс Вектор, а також інші місця локалізації та захоронення радіоактивних матеріалів:

-         Закріплення довічного статусу ближньої зони ЧАЕС як Особливої промислової зони (ОПЗ), що призначена для поводження з радіоактивними відходами та їх остаточного захоронення, а також для поводження з відпрацьованим ядерним паливом та іншими радіоактивними матеріалами і характеризується суттєвим забрудненням довгоживучими радіонуклідами трансуранового ряду.

-         Довічне відведення земель та інституціональний контроль (institutional control) місць локалізації радіоактивних матеріалів та прилеглої території уповноваженим органом або установою. Інституціональний контроль призначений для запобігання навмисного (наприклад – протиправні дії) чи ненавмисного (наприклад – внаслідок втрати інформації про розташування) втручання людини в місця локалізації радіоактивних матеріалів.

-         Довгострокові державні гарантії щодо матеріально-технічного, фінансового та наукового забезпечення інституціонального контролю.

-         Збереження і передачу інформації прийдешніми поколінням стосовно місць.

Вилучення та кондиціювання експлуатаційних РАВ із сховищ ЧАЕС;

Завершення будівництво сховищ ТРВ-1 та ТРВ-2 на комплексі «Вектор» та ввести їх в експлуатацію;

Розширення ПЗРВ «Буряківка» ;

Побудова на комплексі «Вектор» сховища для зберігання довгоіснуючих та високоактивних РАВ, які утворюватимуться в процесі зняття 1,2,3 блоків ЧАЕС з експлуатації та проведенні демонтажу нестабільних конструкцій об'єкта «Укриття»;

Виконання оцінки безпеки сховищ, що утворились внаслідок ліквідації ЧК (ПЗРВ, ПТЛРВ, ПЗВД та ПуСО),

Розробити та розпочати програму реабілітації території цих сховищ;

Створення парку контейнерів та транспортні засобів для перевезення РАВ до місць їх захоронення;

Розробка ТЕО сховища РАВ в глибинних геологічних формаціях;

Демонтаж нестабільних конструкцій об'єкта «Укриття».

Аналіз варіантів подальшого поводження з РАВ з об'єкта «Укриття»;

Протягом 2027-2038 рр.:

Завершення програми реабілітації територій сховищ, що утворились внаслідок ліквідації ЧК (ПЗРВ, ПТЛРВ, ПЗВД та ПуСО);

Затвердження ТЕО сховища РАВ в глибинних геологічних формаціях;

Остаточний вибір майданчика для сховища РАВ в глибинних геологічних формаціях;

Завершення вилучення РАВ з 1-3 блоків ЧАЕС.

Протягом 2017-2030 рр., для посилення незалежності України:

Будівництво сховища ВАВ та подальша його експлуатація;

Будівництво ЦСВЯП та подальша його експлуатація;

Будівництво залізничної колії до централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива реакторів типу ВВЕР вітчизняних атомних електростанцій (ЦСВЯП) та сховища для довгострокового зберігання осклованих високоактивних радіоактивних відходів утворених в результаті переробки ВЯП АЕС України, які мають повертатися з Російської Федерації (сховище ВАВ);

Створення інфраструктури поводження з РАВ, необхідної для довгострокового зберігання/захоронення РАВ, зокрема РАВ АЕС України (розширення першої черги і будівництво та введення в експлуатацію другої черги комплексу «Вектор»);

Експлуатація технологічного комплексу з переробки металевих РАВ, а також використання потужностей ЗП РРВ та ЗП ТРВ ЧАЕС для переробки та кондиціонування радіоактивних відходів різних підприємств, зокрема деяких типів РАВ АЕС ДП «НАЕК «Енергоатом».

 

Ціль 4. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій опромінення, готовність та реагування.

Захист населення та персоналу від опромінення, що пов’язане з радіаційними аваріями та іншими надзвичайними ситуаціями на чорнобильських територіях повинен здійснювались у відповідності то Норм радіаційної безпеки України, Міжнародних стандартів безпеки і і директиви 2013/59/Euratom, що стосуються надзвичайних ситуацій опромінення.

Завданнями цієї цілі є:

Здійснення протипожежної охорони чорнобильських територій.

Ціль 5. Створення та підтримка функціонування правового і урядового механізму забезпечення безпеки та сталого розвитку.

Досягнення цієї цілі повинно базуватись на принципі наявності незалежного органу державного регулювання захисту та безпеки на чорнобильських територіях, ефективному функціонуванні центральних органів виконавчої влади, що реалізую державну політику у сфері подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, наявності належного фінансування, чіткому визначенні та розподілу відповідальності між уповноваженими сторонами, участі зацікавлених осіб у обговорені та прийняття рішень щодо заходів спрямованих на забезпечення безпеки та сталого розвитку чорнобильських територій. Повинно бути забезпечена ефективність керівництва та управління на рівні організацій, що здійснюють роботи на чорнобильських територіях в інтересах безпеки, повернення до нормальних умов та сталого розвитку.

Завданнями цієї цілі є:

Протягом 2017 р.:

Надання повноважень щодо державного регулювання захисту та безпеки на чорнобильських територіях (в тому числі – щодо здійснення захисних та відновлювальних заходів і поводження з радіоактивним забрудненням територій) Державній інспекції Державна інспекція ядерного регулювання України – частині технічних аспектів безпеки, Міністерству охорони здоров’я України – в частині нормування шкідливих чинників, встановлення спеціальних референтних рівнів, охорони здоров’я людини та контролю дотримання санітарного законодавства України, та Міністерству аграрної політики та продовольства України – в частині контролю застосування і ефективності захисних та відновлювальних заходів в сільському господарстві.

Надання повноважень щодо реалізації державної політики у сфері безпеки та захисту, повернення життя на чорнобильських територіях до нормальних умов та сталого розвитку на чорнобильських територіях Державному агентству України з управління зоною відчуження.

Ціль 6. Розробка та імплементація нормативних та законодавчих документів що регулюють забезпечення радіологічної безпеки нинішнього та прийдешніх поколінь, повернення життя на чорнобильських територіях до нормальних умов та перехід до сталого розвитку.

Досягнення цієї цілі повинно базуватись на принципі пріоритету радіологічної безпеки та захисту у відповідності до Законодавства України, Норм радіаційної безпеки України, міжнародних стандартів безпеки і директив Євратом.

Завданнями цієї цілі є:

Протягом 2017 р.

Прийняття нового Закону України та внесення змін до існуючого законодавства України, що встановлює основну мету національної політики щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та відродження територій, що зазнали радіоактивного забруднення, фундаментальні принципи, що забезпечують досягнення такої мети, а  також регулює забезпечення радіологічної безпеки та захисту нинішнього та прийдешніх поколінь, повернення життя на чорнобильських територіях до нормальних умов та сталого розвитку.

Розробка та введення в дію нового розділу Норм радіаційної безпеки України, що встановлює вимоги до забезпечення безпеки та захисту в умовах існуючої ситуації опромінення у відповідності до директиви 2013/59/Euratom.

***



[1] Захист та безпека (protection and safety) це захист людей від впливу іонізуючого випромінювання або радіоактивних матеріалів та безпека джерел іонізуючого випромінювання і діяльності, пов'язаної з радіаційними ризиками, в тому числі – при здійсненні захисних і відновлювальних заходів та поводженні з радіоактивними матеріалами на чорнобильських територіях.

 

[2] В 2016 р. таких населених пунктів було 25.

[3]Зацікавлені сторони (interested parties) – фізичні чи юридичні особи, урядові чи громадські установи, будь-яка інші сторони та держави, що зацікавлені чи мають інтереси щодо діяльності на чорнобильських територіях.

[4] Завершення діяльності із зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему потребує близько 100 років, тому Програма містить першочергові заходи, які необхідно здійснити протягом 2009-2012 років на етапі припинення експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему.